Повітродувки для сушіння автомобіля

Повітродувки для автомийки в промислових пилососах і системах обдування

Прибирання салону і сушіння кузова як дві функції одного повітродувного блока

На посту автомийки одне й те саме повітродувне обладнання вирішує два протилежні завдання. У режимі розрідження воно створює вакуум для стаціонарного пилососа, яким прибирають салон, килимки і багажник. У режимі нагнітання той самий потік повітря йде на обдування кузова, дзеркал і дверних прорізів, щоб зігнати воду після мийки. Обидва завдання виконує вихрова повітродувка: її робоча камера однаково працює на всмоктування і на нагнітання, різниця лише в тому, до якого патрубка під’єднано шланг. Тому повітродувка для промислового пилососа і повітродувка для сушіння автомобіля — це в багатьох випадках один виріб, що перемикається на потрібний режим.

Умови на мийці важкі. Повітря несе пісок, дорожній пил і абразив з килимків; у режимі пилососа в лінію затягується волога, а взимку додається конденсат і мінусова температура на вході. При цьому обладнання працює майже без зупинок у години пік, коли відкрито одразу кілька шлангів. Через це повітродувки для автомийки підбирають не за гарною цифрою максимального тиску з каталогу, а за здатністю тримати робоче розрідження в реальному циклі прибирання. Щоб це пояснити, потрібно розділити два параметри, які часто плутають, — розрідження і витрату повітря.

Розрідження і витрата повітря під час вакуумного прибирання автомобіля

Сила всмоктування пилососа складається з двох незалежних величин. Розрідження (water lift) показує, наскільки глибоко обладнання може «відірвати» притиснуте до сопла сміття і підняти його шлангом угору; його вимірюють у дюймах водяного стовпа або в кілопаскалях. Витрата повітря (CFM, м³/год) показує, який об’єм повітря проходить крізь сопло і відносить підхоплений бруд далі трубою. Якщо розрідження високе, але витрата мала — сопло «прилипає» до килимка і майже не тягне; якщо витрата велика, але розрідження слабке — легкий пил іде, а пісок і мокрі грудки залишаються.

На практиці для групи приблизно з чотирьох постів орієнтуються на витрату близько 150–180 CFM (близько 255–306 м³/год) при розрідженні не нижче 80 дюймів водяного стовпа, тобто близько 20 кПа. Важлива особливість вакуумної лінії: кожен додатково відкритий шланг збільшує сумарну витрату й одночасно знижує розрідження на всіх інших постах. Саме тому обладнання рахують не на один шланг, а на кількість одночасно працюючих. Цей самий розрахунок визначає, скільки постів повісити на одну повітродувку.

Підбір повітродувки за кількістю постів і шлангів на автомийці

Базове правило центральної системи — дві точки всмоктування на один пост, щоб машину чистили з двох боків, і одна повітродувка приблизно на чотири пости. Один центральний блок при цьому обслуговує від 2 до 12 точок залежно від потужності. Що більше шлангів може виявитися відкритими одночасно, то вищий потрібен запас за витратою, інакше в години пік розрідження просяде нижче робочого і клієнти отримають слабку тягу.

Потужність під це завдання зазвичай лежить у діапазоні 2–4 кВт на блок для невеликої мийки і сягає 12–45 кВт для великої центральної станції на десяток постів. До приблизно 2,2 кВт обладнання випускають в однофазному виконанні на 220 В, вище — лише трифазне на 380 В з рівнішим навантаженням на мережу і плавнішою роботою двигуна. Однофазний варіант простіше запустити на маленькому об’єкті, але для безперервного режиму і кількох постів беруть трифазну машину. Коли зрозуміла витрата і кількість постів, лишається обрати сам тип вакуумного обладнання — їх на автомийці застосовують кілька.

Типи вакуумного обладнання для прибирання на автомийці

Вихрова (регенеративна) повітродувка — основний тип для центральних систем. Багатолопатеве робоче колесо обертається в кільцевому каналі і багаторазово «підхоплює» той самий об’єм повітря, розганяючи його по колу, — за рахунок цього при високій витраті створюється помірне розрідження. Працює без оливи, робоче колесо не торкається корпусу, тому зношуватися в ній практично немає чому, крім підшипників. Типове робоче розрідження — 20–40 кПа при витраті до 1500–2500 м³/год. Обмеження — невеликий зазор між робочим колесом і корпусом: обладнання чутливе до потрапляння твердого сміття і не дає глибокого вакууму вище приблизно 300 мбар в одноступеневому виконанні.

Вакуумна турбіна (байпасний мотор) — колекторний двигун зі швидкістю близько 17 000–18 000 об/хв і багатоступеневим вентилятором, який ставлять в окремі пилососи самообслуговування. Дає високе розрідження на один модуль при скромній витраті, тому пости часто комплектують одразу кількома такими моторами. Головний витратний матеріал — вугільні щітки двигуна: вони стираються і потребують заміни, у моделей зі збільшеним ресурсом щітка ходить близько 1500–2000 годин. Обмеження — щітки як постійна стаття обслуговування, підвищений шум і менша пристосованість до тривалої безперервної роботи порівняно з центральною повітродувкою.

Пластинчасто-роторний вакуумний насос — оливний насос, у якому пластини ротора притискаються до корпусу відцентровою силою, а олива слугує водночас змащуванням, ущільненням і охолодженням. Створює куди глибший вакуум, ніж потрібно мийці (одноступеневі моделі сягають до 10⁻² мбар), і застосовується там, де до розрідження особливі вимоги. Обмеження прямо випливає з умов автомийки: пил і волога з прибираного повітря потрапляють в оливу, вона емульгує і втрачає змащувальні властивості, тому оливу міняють кожні 500–1000 годин, а при брудному повітрі — частіше, плюс зношуються самі пластини.

Рідинно-кільцевий вакуумний насос — обладнання, де ущільнення створює обертове кільце робочої рідини. Його сильний бік рівно той, що губить інші типи: волога і мокре сміття не шкодять насосу, а просто входять у рідинне кільце і виводяться з ним назовні. Тому його обирають, коли в лінію постійно йде вода. Обмеження — потрібна подача робочої води і її відведення або замкнений контур рециркуляції, конструкція складніша, а ККД нижчий, ніж у сухої вихрової схеми.

Щоб звести відмінності докупи, зручно порівняти чотири типи за ключовими для мийки параметрами.

Матеріали корпусу, захист двигуна і фільтрація

Корпус і робоче колесо вихрової повітродувки роблять з литого алюмінієвого сплаву: він тримає форму при нагріванні і не дає камері розгерметизуватися. Двигун захищають за класом IP55 — пил і бризки під час роботи у вологому приміщенні йому не страшні, що важливо для мийки. Підшипники залишаються єдиним вузлом тертя, їхня штатна робоча температура лежить у межах 100–160 °C, і саме їхній стан визначає ресурс між ремонтами.

Перед входом обов’язково ставлять фільтр, інакше пісок і абразив з килимків потраплять у камеру. На вакуумному боці потрібен і сепаратор-вологовідділювач: у режимі пилососа в лінію неминуче затягується вода, а взимку — конденсат. Щоб волога не накопичувалася всередині, фланцеві з’єднання ущільнюють, а нижні точки контуру забезпечують дренажем. Без цих вузлів повітродувка працює, але недовго, і більшість відмов на мийці пов’язана саме з їх відсутністю.

Що виводить повітродувку з ладу на практиці

Найчастіший сценарій — засмоктування твердого сміття. Через малий зазор між робочим колесом і корпусом камінь чи болт, що потрапив усередину, заклинює робоче колесо, і обладнання зупиняється. Захист простий і дешевий: фільтр на вході близько 10 мкм, який ставлять одразу під час монтажу.

Другий сценарій менш очевидний — робота «в тупик», коли шланг перекрито, а повітродувка далі обертається. Без протоку повітря її нічим охолоджувати, температура всередині росте, робоче колесо розширюється швидше за корпус і в якийсь момент зачіпає його — знову заклинювання. Від цього ставлять вакуумний запобіжний клапан, який підсмоктує повітря і не дає лінії повністю «замкнутися». Третій сценарій — всмоктування води без сепаратора: волога доходить до підшипників і двигуна та вбиває їх за тижні.

Окрема історія — поступове падіння тяги, коли обладнання ціле, а пилосос «не бере». Причини майже завжди механічні: підсмоктування через зношені прокладки, тріснутий шланг або незакриті заглушки постів; забитий фільтр; рідше — двигун, запущений зі зворотним напрямом обертання, коли робоче колесо обертається не в той бік. Ці несправності шукають по черзі, починаючи з фільтрів і заглушок, і лише потім перевіряють сам двигун.

Купити повітродувки для автомийки в Україні

Підібрати повітродувку для автомийки під конкретний об’єкт — означає спершу порахувати кількість постів і одночасно відкритих шлангів, а потім підібрати витрату і розрідження із запасом на години пік. Компанія «ІНЖИНІРИНГОВІ СИСТЕМИ» допомагає на цьому етапі: розраховує параметри під планування мийки, підбирає фільтрацію і вологовідділення під місцеві умови та зимову експлуатацію, постачає обладнання з документацією і забезпечує сервіс.

Перш ніж купити повітродувку для автомийки, варто уточнити тип системи — центральна на кілька постів чи окремі модулі, а також режим роботи: лише пилосос чи пилосос разом з обдуванням. Від цього залежить і потужність, і виконання за живленням. Такий підбір позбавляє типової помилки, коли обладнання беруть за максимальною цифрою з каталогу, а в реальному циклі прибирання йому бракує запасу за витратою.

FAQ

Чому в пилососа впала сила всмоктування, хоча повітродувка працює?

Найчастіше річ не в самій повітродувці, а в підсмоктуваннях і фільтрах. Перевіряють по порядку: незакриті або тріснуті заглушки постів, зношені прокладки кришки і корпусу, пошкоджений шланг, забитий фільтр. Окремо варто переконатися, що двигун обертається в правильний бік — при зворотному обертанні робоче колесо створює лише частину розрідження, і це легко сприйняти за «слабкий мотор».

Що важливіше для прибирання автомобіля — витрата повітря чи розрідження?

Потрібні обидва, але відповідають вони за різне. Розрідження піднімає притиснуте сміття і тягне його вгору шлангом, витрата відносить підхоплений бруд далі трубою. Перекіс у будь-який бік погіршує прибирання: при слабкій витраті сопло «прилипає» до килимка, при слабкому розрідженні залишаються пісок і мокрі грудки. Тому обладнання підбирають за балансом обох параметрів, а не за однією цифрою.

Скільки постів можна повісити на одну повітродувку?

Орієнтир — близько чотирьох постів на один центральний блок при двох точках всмоктування на пост, але вирішує не кількість постів, а кількість одночасно відкритих шлангів у години пік. Кожен відкритий шланг додає витрату і знижує розрідження на решті, тому систему рахують на пікове навантаження із запасом.

Чи можна всмоктувати воду і мокре сміття звичайною вихровою повітродувкою?

Без підготовки — ні. Вода, що дійшла до робочого колеса і підшипників, швидко виводить суху повітродувку з ладу. Якщо в лінію постійно йде волога, перед обладнанням ставлять сепаратор-вологовідділювач, а при великих об’ємах води обирають рідинно-кільцевий насос, який розрахований на мокре середовище.

Однофазна чи трифазна повітродувка потрібна на автомийку?

До потужності близько 2,2 кВт обладнання буває однофазним на 220 В — цього вистачає для невеликого об’єкта на один-два пости. Для безперервної роботи і центральної системи на кілька постів беруть трифазне виконання на 380 В: навантаження на мережу рівніше, двигун працює м’якше і довше.

Навіщо перед повітродувкою ставлять фільтр і запобіжний клапан?

Фільтр (близько 10 мкм) не пускає в камеру пісок і тверде сміття, яке через малий зазор заклинює робоче колесо. Вакуумний запобіжний клапан рятує від роботи «в тупик»: якщо всі шланги перекрито, він підсмоктує повітря і не дає обладнанню перегрітися і заклинити від теплового розширення робочого колеса.

Що найчастіше ламається в повітродувці на мийці взимку?

Взимку до звичайного пилу і вологи додається конденсат і холодне повітря на вході. Якщо нижні точки контуру без дренажу, волога накопичується всередині і доходить до підшипників. Тому на зиму особливо важливі вологовідділення, ущільнення фланців і злив конденсату з нижніх ділянок лінії.